Напевно, це дуже страшно і боляче: повільно помирати від голоду. Іще гірше, коли ти помираєш не один,  коли твої рідні і близькі конають у тебе на очах. Мабуть, це дуже моторошно: вийти на залюднену завжди вулицю, і замість звичного буденного гамору почути моторошну тишу. Ці жахливі картини є в історії нашої держави, в історії кожної родини українців.

   21 листопада в нашій школі було проведено урок-реквієм на тему “Забуттю не підлягає...” , приурочений Дню пам'яті жертв Голодоморів в Україні. До шкільного музею бойової слави були запрошені: виконуюча обов'язки начальника відділу освіти Василенко О.О., методисти РНМК Васильєва В.О., Дерюга Я.В., учні, вчителі. Була створена композиція “Лиха коса Голодомору” та організована виставка літератури “Реквієм часу”. Старшокласники з усією відповідальністю і розумінням розповіли присутнім про жахливі сторінки історії нашої держави: “три хрести”, які стали в долі України -  голодомори 1921-23рр., 1932-33рр., 1946-47рр.. Учні 7 класу ще раз нагадали присутнім про біль українців, сльози відчаю, моторошну смерть, жах в очах дітей. Переглянули відеоматеріали “Остання колискова”, “Колос правди”, перегорнули сторінки Національної книги пам'яті, запалили свічки, вшанували пам'ять померлих і ненароджених хвилиною мовчання. Кожний із присутніх отримав, як оберіг, окраєць хліба. Бо саме про такий шматочок мріяли голодні українці.  Олена Олександрівна побажала учням  миру та  злагоди, гарного навчання, зростати справжніми патріотами нашої держави. До хреста Пам'яті  було поставлено символічного  горщика з пшеничними колосками та червоною калиною, як спомин, як нагадування про ті події. Найменші учасниці дійства Горова Софія, Цуприк Аліна, Литвиненко Ангеліна побажали всім Божої благодаті, смиренності та поваги один до одного і до України. Своєю піснею Муштей Кирило ще раз нагадав, що саме діти є  окрасою майбутнього нашої держави, господарями і патріотами.

  Життя продовжується і ми віримо, що наша Україна справді стане європейською, заможньою державою і кожен з нас радітиме щасливій днині. Про свій обов'язок пам'ятати ми знатимемо вічно. Ми закликаємо кожного приєднатися до акції “ Свічка  Пам'яті” і поставити свою свічку вдома, як пам'ять  про Великий голод, як оберіг від лиха, як пересторогу.